закоснілий
ЗАКОСНІЛИЙ, а, е. Закоренілий, застарілий, відсталий. - Вже відразу заявив себе [пан Зефірин] поступовцем., ворогом закоснілої рутини (Фр., II, 1950, 370); Показуючи життя молдаван і татар, Коцюбинський малює руйнування закоснілих патріархальних традицій, боротьбу за визволення особи (Іст. укр. літ.. І, 1954, 611).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закоснілий | закосніла | закосніле | закоснілі |
Родовий | закоснілого | закоснілої | закоснілого | закоснілих |
Давальний | закоснілому | закоснілій | закоснілому | закоснілим |
Знахідний | закоснілий, закоснілого | закоснілу | закосніле | закоснілі, закоснілих |
Орудний | закоснілим | закоснілою | закоснілим | закоснілими |
Місцевий | на/у закоснілому, закоснілім | на/у закоснілій | на/у закоснілому, закоснілім | на/у закоснілих |