закуйовджений
ЗАКУЙОВДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закуйовдити 1. Вигук над самим вухом злякав мене. Передо мною стояв чоловік - розхристаний, з могутніми грудьми, з чорною закуйовдженою чуприною (Хор., Ковила, 1960, 47); // у знач. прикм. Із розпатланим, сплутаним волоссям. Поперек дороги розкинулася та міцно спала якась манесенька дівчинка..; на закуйовдженій, нечесаній голівці красувалося два реп'яхи (Л. Янов., І, 1959, 313); * Образно. Біжить Арсень сам, плентаючи обважнілими ногами в полеглім, закуйовдженім просі (Ле, Мої листи, 1945, 142).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закуйовджений | закуйовджена | закуйовджене | закуйовджені |
Родовий | закуйовдженого | закуйовдженої | закуйовдженого | закуйовджених |
Давальний | закуйовдженому | закуйовдженій | закуйовдженому | закуйовдженим |
Знахідний | закуйовджений, закуйовдженого | закуйовджену | закуйовджене | закуйовджені, закуйовджених |
Орудний | закуйовдженим | закуйовдженою | закуйовдженим | закуйовдженими |
Місцевий | на/у закуйовдженому, закуйовдженім | на/у закуйовдженій | на/у закуйовдженому, закуйовдженім | на/у закуйовджених |