заляпати
ЗАЛЯПАТИ1 див. заляпувати.
ЗАЛЯПАТИ2, аю, аєш, док. 1. Почати ляпати, ударяти чим-небудь або по чомусь, утворюючи короткі різкі звуки. Кіт скочив з печі під піл, неначе його хто потяг дубцем, а півень засокотав, заляпав крилами й заспівав (Н.-Лев., І, 1956, 94); Грицько стулив рота: вода вже сягала йому до очей. Але ту ж мить він зібрав усю силу і заляпав руками й ногами (Гр., Без хліба, 1958, 47); Дівчинка, видимо, сама хотіла переконатися, чи то справді так, і заляпала босими ніжками по долівці (Тют., Вир, 1964, 104); Собаки, напившись води, лягли на моріжку й заляпали вухами, відганяючи в'їдливих мух (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).
Заляпати губами - заплямкати губами. Поліцейський заляпав товстими губами (Панч, О. Пархом., 1939, 45); Заляпати в долоні - заплескати в долоні, виражаючи схвалення кому-, чому-небудь або радість з приводу чогось. Саня опустила міцно стиснуті руки. Торба весело заляпав у долоні (Собко, Звич. життя, 1957, 5).
2. розм. Почати говорити що-небудь недоречне, нерозумне або те, що не підлягає оголошенню. - Та-ак... А вона що - також, як і ти, в комсомолі? - Ну, знаєш... - зам'явся юнак - Про це ми поговоримо іншим разом. Я й так заляпав уже язиком (Козл., Ю. Крук, 1957, 452).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заляпаю | заляпаємо |
2 особа | заляпаєш | заляпаєте |
3 особа | заляпає | заляпають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заляпав | заляпали |
Жіночий рід | заляпала | |
Середній рід | заляпало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заляпаймо | |
2 особа | заляпай | заляпайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заляпавши |