заляскотіти
ЗАЛЯСКОТІТИ, очу, отиш і ЗАЛЯСКОТАТИ, очу, очеш, док. 1. Підсил. до заляскати; // безос. Та ось загуло, заляскотіло в ушах: місток! Знайомий Галині місток - близько вже зовсім (Крот., Сини.., 1948, 40).
2. розм. Швидко заговорити; зацокотіти. Одна по одній жінки заговорили, заляскотіли на всі півтора десятка голосів, і відразу все випливло назовні - хто живе в розкоші, хто в нужді, хто в що одягається, хто в що взувається (Добр., Тече річка.., 1961, 298); // Заспівати дзвінко, з частими переливами в голосі. [Лукія (співа): ] Ой вербо, вербо кучерява, Хто тобі, вербо, кучері звив?.. [Василь:] Ач, як заляскотала, аж луна пішла! (Кроп., II, 1958, 118).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заляскочу | заляскотимо |
2 особа | заляскотиш | заляскотите |
3 особа | заляскотить | заляскотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заляскотів | заляскотіли |
Жіночий рід | заляскотіла | |
Середній рід | заляскотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заляскотімо | |
2 особа | заляскоти | заляскотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заляскотівши |