замова
ЗАМОВА, и, ж. 1. діал. Замовлення. Робить чоловік.. «на уряд», на замову (Фр., II, 1950, 130).
2. етн. Те саме, що замовляння 2. Він проти того скарбу знає замову і зараз усе може узяти, тільки нема чим довезти того добра (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Медже перечитала всі молитви, всі замови старої Тайфіде (Тулуб, Людолови, II, 1957, 407).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замова | замови |
Родовий | замови | замов |
Давальний | замові | замовам |
Знахідний | замову | замови |
Орудний | замовою | замовами |
Місцевий | на/у замові | на/у замовах |
Кличний | замово | замови |
замовити
ЗАМОВИТИ див. замовляти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замовлю | замовимо |
2 особа | замовиш | замовите |
3 особа | замовить | замовлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замовив | замовили |
Жіночий рід | замовила | |
Середній рід | замовило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замовмо | |
2 особа | замов | замовте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | замовивши |