заміжжя
ЗАМІЖЖЯ, я, с. Одруження, шлюб (стосовно до дівчини, жінки); життя одруженої жінки. - Лихо, Христе, за таким заміжжям (Мирний, III, 1954, 368); Надія на добре заміжжя возвеселила серце матері, й вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Кобр., Вибр., 1954, 90); - А яка дівчина не думає про заміжжя, - обізвався Наум Харитонович. - Дорікати їй цим не можна (Головко, II, 1957, 591); Йому хотілося подивитися, як живе Тетяна в заміжжі (Бурл., О. Вересай, 1959, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заміжжя | |
Родовий | заміжжя | |
Давальний | заміжжю | |
Знахідний | заміжжя | |
Орудний | заміжжям | |
Місцевий | на/у заміжжі | |
Кличний | заміжжя |