зануда
ЗАНУДА, и, ж. 1. заст. Нудьга, туга. Зануда, страшенна зануда, немов та гадюка, вилася біля серця (Л. Янов., І, 1959, 236); По обіді жінка дрімала, а він ішов в город в надії чогось нового, що кожний раз заводила марно, і знову ніс на вечірній вогник додому ту ж саму зануду, з якою виходив (Коцюб., II, 1955, 283).
2. лайл. Про нудну, в'їдливу людину. Альоша нічого не відповів, ніби не чув привітання. Він пройшов у свій куток. Сів на Матросову скриньку. Пувичка зморщив носа.. - Ще й мовчить. Зануда (Мик., II, 1957, 218); - Ти встанеш сьогодні чи ні? - розгнівався Сергій і затормошив Дениса аа плече. - Яка це зануда штовхається? - засопів у темряві парубійко, підводячи голову (Тют., Вир, 1960, 243).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зануда | зануди |
Родовий | зануди | зануд |
Давальний | зануді | занудам |
Знахідний | зануду | зануд |
Орудний | занудою | занудами |
Місцевий | на/у зануді | на/у занудах |
Кличний | занудо | зануди |