занудитися
ЗАНУДИТИСЯ, уджуся, удишся, док., заст. 1. Почати нудитися, нудьгувати; вдатися в тугу, смуток. Тася швидко поїхала, і о. Василь занудивсь (Коцюб., І, 1955, 330); Занудивсь я тяжко, - Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (Граб., І, 1959, 218); // за ким-чим. Скучити. [Любуша (побачила й біжить до нього) : ] Саша! Любий, нарешті! Я так занудилася за тобою (Коч., II, 1956, 30).
2. Змучитися від бездіяльності або очікування кого-, чого-небудь, від нудьги. - Чого це пани ляхи так довго морочаться? - спитав сотник, занудившись чеканням (Стар., Облога.., 1961, 34); - Побратиме мій любий! Так мені здається, що немов ти журишся в мене. Може, занудився, сидячи в будинкові. Поїдемо по степу погуляєм (Вас., II, 1959, 410); Крайнюк занудився й вирішив завітати до льотчиків (Кучер, Голод, 1961, 454).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зануджуся | занудимося |
2 особа | занудишся | занудитеся |
3 особа | занудиться | занудяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | занудився | занудилися |
Жіночий рід | занудилася | |
Середній рід | занудилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | занудімося | |
2 особа | занудися | занудіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | занудившись |