заохочений
ЗАОХОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заохотити. Заохочена пильною увагою слухачів, пустилась [Прохіра] оповідати про родинні відносини тих панів, яким продавала молоко (Коцюб., І, 1955, 263); Син тим часом став розпитувати про життя, і батько, заохочений його цікавістю, незабаром гомонів уже про те, що найдошкульніше його пече (Гончар, Тронка, 1963, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заохочений | заохочена | заохочене | заохочені |
Родовий | заохоченого | заохоченої | заохоченого | заохочених |
Давальний | заохоченому | заохоченій | заохоченому | заохоченим |
Знахідний | заохочений, заохоченого | заохочену | заохочене | заохочені, заохочених |
Орудний | заохоченим | заохоченою | заохоченим | заохоченими |
Місцевий | на/у заохоченому, заохоченім | на/у заохоченій | на/у заохоченому, заохоченім | на/у заохочених |