запанілий
ЗАПАНІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до запаніти. Яким він здався їй гидким, цей запанілий різник, кепкуючий з людського горя (Мирний, III, 1954, 313); Матушка, горда й запаніла, страх не любила, як її просили на громадські обіди (Н.-Лев., IV, 1956, 96); [Нартал:] Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни, патриції та запанілі хами (Л. Укр., II, 1951, 431).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запанілий | запаніла | запаніле | запанілі |
Родовий | запанілого | запанілої | запанілого | запанілих |
Давальний | запанілому | запанілій | запанілому | запанілим |
Знахідний | запанілий, запанілого | запанілу | запаніле | запанілі, запанілих |
Орудний | запанілим | запанілою | запанілим | запанілими |
Місцевий | на/у запанілому, запанілім | на/у запанілій | на/у запанілому, запанілім | на/у запанілих |