запищати
ЗАПИЩАТИ, щу, щиш, док. Почати пищати, видавати писк. Помітивши мене, миша-мати раптом неспокійно запищала, і мишенята вмить сховались у своєму гнізді (Коп., Як вони.., 1961, 43); Клоун з носом-морковкою вихопив пищик і запищав (Донч., VI, 1957, 432); // Почати кричати тонким голосом. Діти заверещали, запищали на всі голоси й заскакали, як клубочки, на возі (Григ., Вибр., 1959, 307); // Почати говорити тонким, пронизливим голосом. - Без святого Зосима погана справа коло пасіки, -запищав дід Оникій (Н.-Лев., IV, 1956, 201); Вистромила [Федорка] голову із соняшників і, скривившись, перекривляючи пані, запищала: - Ах, ах! Який жах! Немає й тут од них порятунку! (Головко, І, 1957, 109); // Почати утворювати тонкі пронизливі звуки (про предмети). Заскрипіли ярма, запищала немазана колішня, рушили вперед плуги (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 122).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запищу | запищимо |
2 особа | запищиш | запищите |
3 особа | запищить | запищать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запищав | запищали |
Жіночий рід | запищала | |
Середній рід | запищало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запищімо | |
2 особа | запищи | запищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запищавши |