заполонений
ЗАПОЛОНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заполонити. - Воїн менше за всіх заполонений вузькими хатніми інтересами. Він постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям (Гончар, III, 1959, 283); Хлопчик здивовано зупиняється, якусь хвилину дивиться на усміхнене дідове лице і мовчки рушає далі, заполонений новими думками (Кол., Терен.., 1959, 12); Дівчинкою заполонена - досі служу невірному туркові... (Вовчок, І, 1955, 335).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заполонений | заполонена | заполонене | заполонені |
Родовий | заполоненого | заполоненої | заполоненого | заполонених |
Давальний | заполоненому | заполоненій | заполоненому | заполоненим |
Знахідний | заполонений, заполоненого | заполонену | заполонене | заполонені, заполонених |
Орудний | заполоненим | заполоненою | заполоненим | заполоненими |
Місцевий | на/у заполоненому, заполоненім | на/у заполоненій | на/у заполоненому, заполоненім | на/у заполонених |