запримічати
ЗАПРИМІЧАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПРИМІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що помічати 1. У цю хвилину я витикався на двері. Ти-моха запримічав, що хтось застить [заступає], дививсь і гукав: - А, це ти, Василю! ..іди в кузню! (Гр., І, 1963, 285); Вутанька з її зіркістю, бистроокістю.. все тут запримічала (Гончар, Таврія.., 1957, 541); Лиса мало хто й запримітив, і нікому до нього не було діла (Фр., IV, 1950, 91); Сотник, обійшовши пригород, запримітив на самому ближчому майданчику, сажнів за триста не більше, якийсь вал (Стар., Облога.., 1961, 70); - Ви людина освічена. Це зараз запримітиш навіть під отим латаним дрантям (Н.-Лев., IV, 1956, 296); Батьки й самі запримітили, як Леся швидко і бездоганно запам'ятовує почутий десь мотив (М. Ол., Леся, 1960, 40); То за сим, то за тим, Антосьо й не запримітив, як екзамен настав, і підвода приїхала (Свидн., Люборацькі, 1955, 71).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запримічаю | запримічаємо |
2 особа | запримічаєш | запримічаєте |
3 особа | запримічає | запримічають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запримічатиму | запримічатимемо |
2 особа | запримічатимеш | запримічатимете |
3 особа | запримічатиме | запримічатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запримічав | запримічали |
Жіночий рід | запримічала | |
Середній рід | запримічало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запримічаймо | |
2 особа | запримічай | запримічайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | запримічаючи | |
Минулий час | запримічавши |