засватаний
ЗАСВАТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до засватати. - Ти ж давно засватана - повінчатись би вам (Вовчок, VI, 1956, 324); Ой сину мій, сину! Вже твою Марину, За іншого засватану, Садять у машину! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 23); // засватано, безос. присудк. сл. - Дуже мене молоденькою засватано, світ білий, як-от кажуть, зав'язано, не довелось мені як слід і подівувать (Морд., І, 1958, 96). Мов (наче і т. ін.) засватана [дівка] - про людину, яка поводиться несміливо, соромливо або надто пишається. [Кіндрат:] Що це ви, хлопці, сидите, мов засватані? (Корн., II, 1955, 141); Данилко почував себе, мов засватана дівка, він брав уже по-справжньому участь у страйку (Панч., Синів.., 1959, 74).
2. у знач. прикм. Який засватався. Кожен засватаний парубок, кожна дівчина, що подала рушники, втрачали раптом в її очах ціну (Коцюб., II, 1955, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засватаний | засватана | засватане | засватані |
Родовий | засватаного | засватаної | засватаного | засватаних |
Давальний | засватаному | засватаній | засватаному | засватаним |
Знахідний | засватаний, засватаного | засватану | засватане | засватані, засватаних |
Орудний | засватаним | засватаною | засватаним | засватаними |
Місцевий | на/у засватаному, засватанім | на/у засватаній | на/у засватаному, засватанім | на/у засватаних |