затамований
ЗАТАМОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до затамувати. Ледве чутні, затамовані глухими дверима кроки Валєнса зникали у нічній тиші (Собко, Зор. крила, 1950, 192).
2. у знач. прикм. Приглушений, стриманий. У цій тиші стало чути важке, затамоване дихання багатьох людей (Скл., Святослав, 1959, 150); Часом в її темних очах - ні-ні, та й пробіжить тінь затамованого смутку (Ткач, Плем'я.., 1961, 171).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затамований | затамована | затамоване | затамовані |
Родовий | затамованого | затамованої | затамованого | затамованих |
Давальний | затамованому | затамованій | затамованому | затамованим |
Знахідний | затамований, затамованого | затамовану | затамоване | затамовані, затамованих |
Орудний | затамованим | затамованою | затамованим | затамованими |
Місцевий | на/у затамованому, затамованім | на/у затамованій | на/у затамованому, затамованім | на/у затамованих |