затрудити
ЗАТРУДИТИ, удить, док., розм. 1. Почати трудити, боляче стискувати. І знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища, занудила та затрудила материне гаряче серце (Мирний, IV, 1955, 297).
2. безос., у чому, в що. Про виникнення болю в чому-небудь. - Не знаю я, чарівна незнакомко, хто ти така,..- став я промовляти, вперши на сусідку очі, що аж у лобі затрудило (Вас., І, 1959, 185); Він, вхопивши металевий уламок, розмахнувся ним, як молотобоєць, і з усієї сили вдарив по замку. Затрудило в руки, аж самому блиснуло в очах, і замок розчахнувся (Гончар, III, 1959, 379).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затруду | затрудимо |
2 особа | затрудиш | затрудите |
3 особа | затрудить | затрудять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затрудив | затрудили |
Жіночий рід | затрудила | |
Середній рід | затрудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затрудімо | |
2 особа | затруди | затрудіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затрудивши |