затуркотати
ЗАТУРКОТАТИ, очу, очеш і ЗАТУРКОТІТИ, очу, отиш, док. Підсил. до затуркати1 . В житі затуркотала горлиця (Н.-Лев., II, 1956, 308); Поперед коней став барабанщик з барабаном і, ждучи приказу, держав у руках палички, так що тілько слово, один погляд - зараз барабан затуркоче (Мирний, І, 1954, 46); За хвилину затуркотів мотоцикл, зірвавшись з місця (Коп., Земля.., 1957, 147); - Який землемір? - незрозуміло перепитав Мартин і вдруге глянув на Коропа. Та жінка не дала йому говорити, затуркотіла: - Який, який? Людський землемір! (Кос., Новели, 1962, 104).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затуркочу | затуркочемо |
2 особа | затуркочеш | затуркочете |
3 особа | затуркоче | затуркочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затуркотав | затуркотали |
Жіночий рід | затуркотала | |
Середній рід | затуркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затуркочімо | |
2 особа | затуркочи | затуркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затуркотавши |