затія
ЗАТІЯ, ї, ж., розм. Задум, намір зробити що-небудь або здійснення цього задуму, наміру. - Де не повертався, А от такого не видав Ніколи я, як ся затія, Щоб різку скасувать зовсім (Мирний, V, 1955, 291); - Ти бунтуєш лісовиків, підбиваєш не підписувати акта. Поки не пізно, відмовся від своєї затії! (Стельмах, Хліб.., 1959, 392); Сердився [Павло] на Ганну, бо підозрював, що світлова газета - її затія (Томч., Закарп. опов., 1953, 249); // Що-небудь вигадане, видумане, не зовсім звичайне; вигадка. Трапеза була гучна й багата.. У всьому вчувалася рука Гречкуна, якась його затія, до котрої він був неабиякий мастак (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 155); // Що-небудь задумане або зроблене для розваги; витівка. Явдоха, звикши до гулянок замолоду, згадала їх на старість, допомагала зятеві в його затіях (Мирний, II, 1954, 287).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | затія | затії |
Родовий | затії | затій |
Давальний | затії | затіям |
Знахідний | затію | затії |
Орудний | затією | затіями |
Місцевий | на/у затії | на/у затіях |
Кличний | затіє | затії |
затіяти
ЗАТІЯТИ див. затівати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затію | затіємо |
2 особа | затієш | затієте |
3 особа | затіє | затіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затіяв | затіяли |
Жіночий рід | затіяла | |
Середній рід | затіяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затіймо | |
2 особа | затій | затійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затіявши |