зацвілий
ЗАЦВІЛИЙ, а, е. Який укрився цвіллю. Хата. Мати нездужала, Хліб зацвілий на столі (Рильський, Поеми, 1957, 286); І ось, нарешті, сидить Марія за весільним столом, у мокрій, зацвілій підвальній кімнаті пана Грабовського, в якого наймитує (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 32); // перен. Який відзначається застоєм, відсталістю. В цій зацвілій атмосфері єпархіального буття в'яли найбільш настійливі в живучості паростки, які й тримали сім'ю (Ле, Міжгір'я, 1953, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зацвілий | зацвіла | зацвіле | зацвілі |
Родовий | зацвілого | зацвілої | зацвілого | зацвілих |
Давальний | зацвілому | зацвілій | зацвілому | зацвілим |
Знахідний | зацвілий, зацвілого | зацвілу | зацвіле | зацвілі, зацвілих |
Орудний | зацвілим | зацвілою | зацвілим | зацвілими |
Місцевий | на/у зацвілому, зацвілім | на/у зацвілій | на/у зацвілому, зацвілім | на/у зацвілих |