зацурати
ЗАЦУРАТИ, аю, аєш, док., перех., розм., заст. 1. Вимовити або повторити слово «цур», щоб позбавитися кого-, чого-небудь неприємного. [Тетяна:] Цур йому [лихові]! [Настя:] І я вже скільки разів цурала, та ніяк не зацураю! (Крон., V, 1959, 196).
2. Покинути кого-, що-небудь; припинити дію чого-небудь. Тебе кохаючи, я знав, Що нам мета - не раювання; І в серці я не зацурав До сяйва правди поривання (Стар., Поет. тв., 1958, 59); [Кость:] Хоч вішайся від сорому. [Марина:] А Пріська не повішалась, коли її ти зацурав. Перемелеться, дурниця все! (К.-Карий, І, 1960, 430).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацураю | зацураємо |
2 особа | зацураєш | зацураєте |
3 особа | зацурає | зацурають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зацурав | зацурали |
Жіночий рід | зацурала | |
Середній рід | зацурало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацураймо | |
2 особа | зацурай | зацурайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зацуравши |