зв'ялити
ЗВ'ЯЛИТИ, зв'ялю, зв'ялиш і рідко ІЗВ'ЯЛИТИ, в'ялю, в'ялиш, док., перех. 1. Зробити в'ялим, сухим. Настала осінь. Подихнули морози, зціпили землю, зв'ялили гаї та діброви (Коцюб., І, 1955, 66); [Іван:] А жита які! І лютневі вітри не зв'ялили, і озимки не зморозили (Галан, І, 1960, 518).
2. перен. Передчасно зістарити, зробити кволим, немічним. Нимидору ізсушила, ізв'ялила нужда, як холодний вітер зелену билину (Н.-Лев., II, 1956, 244); Зв'ялила неволя юнакове тіло (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 124); // Спричинитися до страждань, тяжких переживань. Звела мене не біда, А дівчина молода.. Брівоньками зв'ялила, Оченьками спалила (Пісні та романси.., II, 1956, 122); Любий дядьку! як Ви мене зв'ялили, як Ви мене вразили своїм останнім листом! (Л. Укр., V, 1956, 102); // Зробити блідим, позбавити свіжості (перев. обличчя, красу і т. ін.). Старі, недугами та грижею поорані лиця лежать обік молодих, що ще не стратили слідів красоти, хоча цвіт їх уже зв'ялила передчасна тяжка праця (Фр., І, 1955, 79).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зв'ялю | зв'ялимо |
2 особа | зв'ялиш | зв'ялите |
3 особа | зв'ялить | зв'ялять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зв'ялив | зв'ялили |
Жіночий рід | зв'ялила | |
Середній рід | зв'ялило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зв'яльмо | |
2 особа | зв'яль | зв'яльте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зв'яливши |