ЗВАЖЛИВО. Присл. до зважливий. - Та й гарний же в тебе ніж!.. Продай мені! - сказав Івась, і в його заблищали очі.- Зроду ні! - відмовив я зважливо (Гр., Без хліба, 1958, 58); [Руфін (хитнув зважливо головою) :] Ні, батьку, ні! Се не для мене шлях (Л. Укр., II, 1951, 461).