зважніти
ЗВАЖНІТИ, іє, док. 1. Стати важчим, поважчати; обважніти; // Наливатися (про зерно, плоди). Металевим наливом Колос жита зважнів, Урожаєм щасливим Жде не діждеться жнив (Дор., Літа.., 1957, 34); Гранат квітує коло хати.. А згодом там зважніє плід, Що прибавляє людям літ (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 58).
2. Стати втомленим, втратити легкість, рухливість.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зважнію | зважніємо |
2 особа | зважнієш | зважнієте |
3 особа | зважніє | зважніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зважнів | зважніли |
Жіночий рід | зважніла | |
Середній рід | зважніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зважніймо | |
2 особа | зважній | зважнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зважнівши |