звислий
ЗВИСЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до звиснути. Дмитрій став перед Мстиславом і простягнув йому пергамент із звислою на довгій шворці печаткою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 211); Потягнулись короткі, підсліпуваті дні.. Мокра, пронизливо холодна земля і каламутне, набрякле, звисле над самою головою небо (Коз., Гарячі руки, 1960, 8); Сповнені весняної енергії горобці, гави металися поміж вітами звислих над парканами дерев (Досв., Вибр., 1959, 368).
2. у знач. прикм. Опущений донизу, обвислий. Іван.. став біля входу, увесь темний, як нічна пітьма, тільки очі поблискували з-під звислого чуба (Хор., Ковила, 1960, 65); Поросята.. мали ті самі екстер'єрні недоліки, що і їх батьки (вузький тулуб і голова, звислий зад) (Соц. твар., 7, 1956, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звислий | звисла | звисле | звислі |
Родовий | звислого | звислої | звислого | звислих |
Давальний | звислому | звислій | звислому | звислим |
Знахідний | звислий, звислого | звислу | звисле | звислі, звислих |
Орудний | звислим | звислою | звислим | звислими |
Місцевий | на/у звислому, звислім | на/у звислій | на/у звислому, звислім | на/у звислих |
звиснути
ЗВИСНУТИ див. звисати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звисну | звиснемо |
2 особа | звиснеш | звиснете |
3 особа | звисне | звиснуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звис | звисли |
Жіночий рід | звисла | |
Середній рід | звисло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звиснімо | |
2 особа | звисни | звисніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | звисши |