звідувати
ЗВІДУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВІДАТИ, аю, аєш, док. перех. 1. Довідуватися про щось, осягати розумом що-небудь. Я почав також у Ясенові У шинку чи де-небудь на дорозі Звідувать.. у прохожих, Чи в кого тут хлопець не втопився (Фр., XIII, 1954, 340); Багато звідав [Ганц] істин, зазирнувши світові в обличчя, але не став щасливішим у глибині своєї бентежної душі (Полт., Повість.., 1960, 334); // Бачити, зустрічати що-небудь. Де тільки не ходила вона, яких лісів, яких земель не звідала, а знайти не знайшла [сина] (Міщ., Сіверяни, 1961, 88).
2. Переживати, переносити на собі, зазнавати чого-небудь. - Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Мирний, І, 1949, 361); Не натішиться на неї ненька, Береже і пестить молоду. А вона - берізонька тоненька - Вже розлуки звідала біду (Дмит., В обіймах.., 1958, 68); Я звідав радість у труді, І щастя творчості, і піт (Нагн., Вибр., 1950, 247); // Відчувати що-небудь. Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Мирний, III, 1954,310).
@ Звідати, почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін. ) лиха див. лихо1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звідую | звідуємо |
2 особа | звідуєш | звідуєте |
3 особа | звідує | звідують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звідуватиму | звідуватимемо |
2 особа | звідуватимеш | звідуватимете |
3 особа | звідуватиме | звідуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звідував | звідували |
Жіночий рід | звідувала | |
Середній рід | звідувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звідуймо | |
2 особа | звідуй | звідуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | звідуючи | |
Минулий час | звідувавши |