згризати
ЗГРИЗАТИ, аю, аєш, недок., ЗГРИЗТИ, зу, зеш, док., перех. 1. З'їдати гризучи. Він примусив себе випити склянку молока та згризти якийсь сухар (Шовк., Інженери, 1956, 473); * Образно. Семи літ він лишився без батьків. У дев'ять позбувся спадщинного грунту - двох моргів піску й каміння в Берестовому, близько Закопана: згризли батькові борги-податки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 33); // рідко. Загризати (про тварин). Там його лисиці і згризуть на смерть (Сл. Гр.); // Гризучи, обгризаючи, псувати що-небудь. Працював він [О. С. Пушкін] до цілковитої знемоги, згризаючи по три-чотири пера на день, перекреслюючи нещадно, рвучи й жужмлячи з прокльонами аркуші (Полт., Повість.., 1960, 472); - Миші за всіх найсильніші! Миші - скажу, як є,- Згризли усе топорище моє! (Нех., Казки.., 1958, 96).
2. перен. Дуже мучити, терзати. Всім душу згризала аматорська слава. Про п'єсу розмови велись без кінця (Пера., II, 1958, 333); Стара Явдоха поралась коло слабої дочки, а сама ходила мов з хреста знята. Тяжкі пригоди згризли, з'їли її, мов іржа залізо (Коцюб., І, 1955, 75).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згризаю | згризаємо |
2 особа | згризаєш | згризаєте |
3 особа | згризає | згризають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згризатиму | згризатимемо |
2 особа | згризатимеш | згризатимете |
3 особа | згризатиме | згризатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згризав | згризали |
Жіночий рід | згризала | |
Середній рід | згризало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згризаймо | |
2 особа | згризай | згризайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | згризаючи | |
Минулий час | згризавши |