згукуватися
ЗГУКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗГУКНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Криком давати знати про себе один одному; перегукуватися. Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (Н.-Лев., IV, 1956, 80); Були й такі [загони], що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою і аж тоді починали потикатися на шляхи, на станції, в села (Хор., Незакінч. політ, 1960, 67); Молодець відступив крок назад і зібрався весь у собі, готуючись до скоку. Та саме в цю мить згукнулися лицарі й рвонулися за ним усі враз (Оп., Іду.., 1958, 627).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згукуюся | згукуємося |
2 особа | згукуєшся | згукуєтеся |
3 особа | згукується | згукуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згукуватимуся | згукуватимемося |
2 особа | згукуватимешся | згукуватиметеся |
3 особа | згукуватиметься | згукуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згукувався | згукувалися |
Жіночий рід | згукувалася | |
Середній рід | згукувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згукуймося | |
2 особа | згукуйся | згукуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | згукуючись | |
Минулий час | згукувавшись |