зеленець
ЗЕЛЕНЕЦЬ, нця, ч. 1. Ще зелений, недоспілий, недостиглий плід. - Ну? - спитала рябенька дівчина. - Кислички? - Зеленець! - без ніякого виразу озвався Прудивус (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473); // у знач. присл. зеленцем. У недозрілому вигляді, ще зеленим. Ей, обскубуть горох наш зеленцем (Г.-Арт., Байки.., 1958, 58); Цієї осені вдарили ранні заморозки, і дерева, ще не встигши пожовтіти, уже осипались зеленцем (Гончар, II, 1954,25).
@ На зеленець - на волокно. Правління колгоспу вирішило впровадити у виробництво ще два сорти південних конопель з використанням їх на волокно або, як кажуть коноплярі, на зеленець (Наука.., 10, 1956, 24).
2. Паросток рослини. По вибалочку слався він [льон] густий, головкуватий, а крізь нього вже продиралися зеленці берізки (Ле, Мої листи, 1945, 18).
3. перен., розм. Молода, недосвідчена людина. Справляли ювілейну гулянку навіть такі паростки-зеленці, літа яких ледь сягали за половину віку ювіляра (Вол., Місячне срібло, 1961, 173).
4. розм. Відтінок зеленого кольору. Крізь ліщину продерлася руда голова Легкобита, замигтіли косі, із зеленцем очі (Десняк, II, 1955, 394).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зеленець | зеленці |
Родовий | зеленця | зеленців |
Давальний | зеленцеві, зеленцю | зеленцям |
Знахідний | зеленець, зеленця | зеленці, зеленців |
Орудний | зеленцем | зеленцями |
Місцевий | на/у зеленці | на/у зеленцях |
Кличний | зеленцю | зеленці |
зеленка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зеленка | зеленки |
Родовий | зеленки | зеленок |
Давальний | зеленці | зеленкам |
Знахідний | зеленку | зеленки |
Орудний | зеленкою | зеленками |
Місцевий | на/у зеленці | на/у зеленках |
Кличний | зеленко | зеленки |