землекористування
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ, я, с. Порядок, умови і форми користування землею (у 5 знач.), яка належить державі, колективам або окремим особам. В результаті розширення феодального господарства площа селянського землекористування зменшувалася (Іст. УРСР, І, 1953, 129); Приватне землекористування кінець кінцем переходить у приватне землеволодіння, і земля стає головним багатством (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 376).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | землекористування | землекористування |
Родовий | землекористування | землекористувань |
Давальний | землекористуванню | землекористуванням |
Знахідний | землекористування | землекористування |
Орудний | землекористуванням | землекористуваннями |
Місцевий | на/у землекористуванні | на/у землекористуваннях |
Кличний | землекористування | землекористування |