зеренце
ЗЕРЕНЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до зерно. В колоссі зеренце: кожне - з куряче яйце! (Забіла, У.. світ, 1960, 142); - Вставай швиденько. В колгоспі зеренце роздають. Людей, як мурашочок. Треба поспішати, бо другі пшеничку заберуть, а нам наслідок лишиться (Тют., Вир, 1964, 367); Проблискувало щось, мов зеренце щирого золота в купі сірого піску (Фр., VII, 1951, 292); Не раз уже Зорині здавалося: ось воно! Знайдене те зеренце істини, без якого твір - сама лише зорана і нічим не засіяна нива (Грим., Незакінч. роман, 1962, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зеренце | зеренця |
Родовий | зеренця | зеренець |
Давальний | зеренцю | зеренцям |
Знахідний | зеренце | зеренця |
Орудний | зеренцем | зеренцями |
Місцевий | на/у зеренці | на/у зеренцях |
Кличний | зеренце | зеренця |