зирити
ЗИРИТИ, рю, риш, недок., розм. Те саме, що дивитися 1, 4. Закидати в море вудки дуже забавна штука. Зириш на той поплавок, очей з нього не спускаєш і не помітиш, як майже увесь день прогледів (Логв., Давні рани, 1961, 103); Гарячково розламав [Сеспель] ту червоноармійську пайку на шматочки, гарячими очима зирив на дітей... (Збан., Сеспель, 1961, 267); Вони не виявили в дорозі ніяких намірів тікати, ніби в них ніколи не було про це й думки. Хай начальство за ними не зирить. Вони самі знають, що роблять (Мик., II, 1957, 430).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зирю | зиримо |
2 особа | зириш | зирите |
3 особа | зирить | зирять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зиритиму | зиритимемо |
2 особа | зиритимеш | зиритимете |
3 особа | зиритиме | зиритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зирив | зирили |
Жіночий рід | зирила | |
Середній рід | зирило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зирмо | |
2 особа | зир | зирте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зирячи | |
Минулий час | зиривши |