зично
ЗИЧНО. Присл. до зичний. - Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його!.. - Пані! Пані! - Громада зично загула (Шевч., II, 1963, 248); Нам треба голосу Тараса. Зично щоб прозвучать про наш могутній день (Тич., II, 1957, 35); Ледве встиг він договорити, як усі загукали зично: «Добре, добре!» - і засурмили в сурми (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 271).