злюка
ЗЛЮКА, и, ч. і ж., розм. Дуже зла, сердита людина. [Олеся:] Яка я безсердечна, яка черства, яка злюка!.. (Кроп., II, 1958, 326); Часом сердячись, мама починала, мов по книзі, вичитувати всі мої недоліки: був я й плюгавий і миршавий.., непоштивий і злюка, неслух і взагалі лиха личина (Збан., Доля, 1951, 230).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злюка | злюки |
Родовий | злюки | злюк |
Давальний | злюці | злюкам |
Знахідний | злюку | злюк |
Орудний | злюкою | злюками |
Місцевий | на/у злюці | на/у злюках |
Кличний | злюко | злюки |