змокрілий
ЗМОКРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змокріти. Один з робітників, простоволосий, кремезний юнак у змокрілій від поту майці, поклав свою засмальцьовану, розвинуту в роботі руку на Хомине сідло (Гончар, III, 1959, 425); Змокрілі в одну мить, коні неспокійно переминались з ноги на ногу, гнулися під дощем (Збан., Переджнив'я, 1960, 255); // у знач. прикм. Вітер гуляв полями змокрілими, Негідь, тумани несе (Гр., І, 1963, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змокрілий | змокріла | змокріле | змокрілі |
Родовий | змокрілого | змокрілої | змокрілого | змокрілих |
Давальний | змокрілому | змокрілій | змокрілому | змокрілим |
Знахідний | змокрілий, змокрілого | змокрілу | змокріле | змокрілі, змокрілих |
Орудний | змокрілим | змокрілою | змокрілим | змокрілими |
Місцевий | на/у змокрілому, змокрілім | на/у змокрілій | на/у змокрілому, змокрілім | на/у змокрілих |
змокріти
ЗМОКРІТИ, ію, ієш, док. Стати мокрим від води, вологи, поту; промокнути. Все наситив своїм диханням сироко. Обважніла одежа, змокрів тютюн, і сторінки книжок наче вилізли з лазні (Коцюб., II, 1955, 410); Розчервонілий, захеканий, він аж парував від швидкої ходи. Піт стікав у нього по щоках на підборіддя, волосся на голові змокріло й злиплось (Коз., Блискавка, 1962, 212).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змокрію | змокріємо |
2 особа | змокрієш | змокрієте |
3 особа | змокріє | змокріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змокрів | змокріли |
Жіночий рід | змокріла | |
Середній рід | змокріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змокріймо | |
2 особа | змокрій | змокрійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | змокрівши |