знада
ЗНАДА, и, ж. Те, що знаджує, захоплює, вабить до себе; принада, спокуса. [Овлур:] Клянуся богом і отсим мечем. Що.. жадні муки, ані жадні знади Мене не склонять до невіри й зради (Фр., IX, 1952, 236); Діти любили Нелю.. Задихана, зворушена теплим прийомом, віталась з ними хапливо, одурманена солодкою знадою руху, галасу й милого безголів'я (Вільде, Сестри.., 1958, 348).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знада | знади |
Родовий | знади | знад |
Давальний | знаді | знадам |
Знахідний | знаду | знади |
Орудний | знадою | знадами |
Місцевий | на/у знаді | на/у знадах |
Кличний | знадо | знади |