знадоб
ЗНАДОБ див. знадіб1.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знадоб | знадоби |
Родовий | знадоба | знадобів |
Давальний | знадобові, знадобу | знадобам |
Знахідний | знадоб | знадоби |
Орудний | знадобом | знадобами |
Місцевий | на/у знадобі | на/у знадобах |
Кличний | знадобе | знадоби |
знадоба
ЗНАДОБА, и, ж. 1. розм. Те саме, що потреба. [Глоба:] Найбільш вхвалив я тебе за те, що кожне твоє слово гостре. [Явдоким:] Сам його сталю, сам і гострю та ще й не на торг, а задля хатньої знадоби (Кроп., V, 1959, 166).
2. збірн. діал. Речі, потрібні для чого-небудь. Вони притягли з собою кілька чималих козубів з трісками, полінами, та іншою знадобою для купальського вогнища (М. Ол., Леся, 1960, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знадоба | знадоби |
Родовий | знадоби | знадоб |
Давальний | знадобі | знадобам |
Знахідний | знадобу | знадоби |
Орудний | знадобою | знадобами |
Місцевий | на/у знадобі | на/у знадобах |
Кличний | знадобо | знадоби |