зноровити
ЗНОРОВИТИ, влю, виш; мн. зноровлять; док., розм. 1. перех. Поганим ставленням до кого-, чого-небудь викликати норовистість, роздратування; роздратувати, розсердити. Просить [староста), щоб вернув коня, не мучив би його та не зноровив би його (Кв.-Осн., II, 1956, 392); Дужа Санька із штурханами, прокльонами коло корів ходить, затовкла, зноровила, і корови не злюбили її, збавили молока (Горд., Дівчина.., 1954, 15); Мариня, безперечно, мала сьогодні лихий настрій, і Катерина вирішила не дратувати її. По вчорашній тризні була сила праці, боялась просто зноровити дівку (Вільде, Сестри.., 1958, 207).
2. неперех. Те саме, що зноровитися. Віддав у наймити- Циган свого сина: - Та він,- каже,- буде в вас Добрая дитина! А як коли зноровить Та їсти не схоче - Не жалуйте, прошу вас!.. Нагаєм, панотче!.. (Рудан., Вибр., 1937, 203).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зноровлю | зноровимо |
2 особа | зноровиш | зноровите |
3 особа | зноровить | зноровлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зноровив | зноровили |
Жіночий рід | зноровила | |
Середній рід | зноровило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зноровмо | |
2 особа | зноров | зноровте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зноровивши |