зомлілий
ЗОМЛІЛИЙ, рідко ЗІМЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зомліти, зімліти; // у знач. прикм. І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину. І прийняли її там сестри милосердні (Л. Укр., І, 1951, 116); Ще важчі, ще чорніші думки обступили її у своїй хаті; клопочуть її стару голову, журять і без того зомліле серце (Мирний, III, 1954, 37); Ось він вже дійшов кінця і втомлено став. Спершись на лопату, він важко розгинав зомлілу спину (Епік, Тв., 1958, 396); Він розминав зімлілі руки (Тют., Вир, 1964, 389); // у знач. ім. зомлілий, зімлілий, лого, ч.; зомліла, зімліла, лої, ж. Про непритомну людину. Коло зомлілої зібрався натовп (Гончар, Таврія, 1952, 165).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зомлілий | зомліла | зомліле | зомлілі |
Родовий | зомлілого | зомлілої | зомлілого | зомлілих |
Давальний | зомлілому | зомлілій | зомлілому | зомлілим |
Знахідний | зомлілий, зомлілого | зомлілу | зомліле | зомлілі, зомлілих |
Орудний | зомлілим | зомлілою | зомлілим | зомлілими |
Місцевий | на/у зомлілому, зомлілім | на/у зомлілій | на/у зомлілому, зомлілім | на/у зомлілих |