зоревий
ЗОРЕВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зоряний. [Падуча зірка:] Ллючи іскри зореві, Сюди я впала з неба (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 179); * Образно. Мовчать в траві невидні скрипалі, палає захід в зоревім пожарі... (Сос., Солов. далі, 1957, 37); Наші дні у труді розквітають, Даль одкрита ясна, зорева... (Брат., Вересень, 1949, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зоревий | зорева | зореве | зореві |
Родовий | зоревого | зоревої | зоревого | зоревих |
Давальний | зоревому | зоревій | зоревому | зоревим |
Знахідний | зоревий, зоревого | зореву | зореве | зореві, зоревих |
Орудний | зоревим | зоревою | зоревим | зоревими |
Місцевий | на/у зоревому, зоревім | на/у зоревій | на/у зоревому, зоревім | на/у зоревих |