зоряно
ЗОРЯНО. Присл. до зоряний. Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі (Стельмах, Шляхи.., 1948, 119); Ви [гори Карпати] панам одвіку не корились, Серцем чули дальній шум Дніпра, І над вами зоряно розкрились Прапори свободи і добра (Мас., Сорок.., 1957, 100); // у знач. присудк. сл. Ось і гребля. А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле (Вовчок, VI, 1956, 265); - Ох, як же зоряно, боже ти мій, як зоряно! - сказав дід Мирон, дивлячись угору на ясне небо, де.. позапалювались густо зірочки (Григ., Вибр., 1959, 218).
зоряна
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Зоряна | Зоряни |
Родовий | Зоряни | Зорян |
Давальний | Зоряні | Зорянам |
Знахідний | Зоряну | Зорян |
Орудний | Зоряною | Зорянами |
Місцевий | на/у Зоряні | на/у Зорянах |
Кличний | Зоряно | Зоряни |