зроджувати
ЗРОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРОДИТИ, зроджу, зродиш, док. 1. тільки док., перех. Те саме, що народити. Зродила я дівчатко, Наталочкою звали (Барв., Опов.., 1902, 97); Це найвища честь для матері. Це ж вона зродила такого спритного, дотепного Саїда (Ле, Міжгір'я, 1953, 94); - Як же б то міг, Антіною, я з дому прогнать проти волі Ту, що зродила мене й згодувала? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 46).
2. перех., перен. Бути причиною появи чого-небудь; створювати щось. Народна душа могла зродити сі співи, прості, нештучні і щирі, хоч не позбавлені й майстерності в вислові (Л. Укр., IV, 1954, 274); // Викликати в кого-небудь якесь почуття. Чим далі він біг, тим більший острах зроджувала гнітюча тиша за його плечима (Панч, І, 1956, 93); Твори Фур'є.. зродили в мені знов симпатії до соціалізму (Коцюб., III, 1956, 287).
3. тільки док., перех. і неперех., розм. Дати плоди, врожай; уродити. Ой в полю черешенька та рясно зродила (Чуб., V, 1874, 155); А попова нива, нива сім літ не родила, Як вивезли фіру сміття - пшеницю зродила (Україна.., І, 1960, 350).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зроджую | зроджуємо |
2 особа | зроджуєш | зроджуєте |
3 особа | зроджує | зроджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зроджуватиму | зроджуватимемо |
2 особа | зроджуватимеш | зроджуватимете |
3 особа | зроджуватиме | зроджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зроджував | зроджували |
Жіночий рід | зроджувала | |
Середній рід | зроджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зроджуймо | |
2 особа | зроджуй | зроджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зроджуючи | |
Минулий час | зроджувавши |