зубище
ЗУБИЩЕ, а, ч. і с. Збільш. до зуб 1. Вона [дячиха] стоїть, напнута білою хусточкою: морда наче сажею обмазана, а зубища проти сонця тільки- блись, блись! (Н.-Лев., II, 1956, 15); Маріка тиснулася біля стіни, збираючи до руки поли плата спереду, щоб, бува, не вхопив і не роздер зубищами пес (Чендей, Вітер.., 1958, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зубище | зубища |
Родовий | зубища | зубищ |
Давальний | зубищу | зубищам |
Знахідний | зубище | зубища |
Орудний | зубищем | зубищами |
Місцевий | на/у зубищі, зубищу | на/у зубищах |
Кличний | зубище | зубища |