зіллячко
ЗІЛЛЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до зілля 1-5. Мирон лишається надворі. Там він може собі гуляти, рвати зіллячко (Фр., І, 1955, 234); - Твою долю, моя доню! Позаторік знала, Позаторік і зіллячка Для того придбала (Шевч., І, 1951, 51); // ірон.- Зробили з мого коханого мужа і члена ради повітової, і предсідателя шкільної ради, ..хоч знають, що він за зіллячко (Март., Тв., 1954, 270); [Трохим:] А це Райка, племінниця, таке зіллячко, що не приведи бог... (Собко, П'єси, 1958, 291).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зіллячко | зіллячка |
Родовий | зіллячка | зіллячок |
Давальний | зіллячкові, зіллячку | зіллячкам |
Знахідний | зіллячко | зіллячка |
Орудний | зіллячком | зіллячками |
Місцевий | на/у зіллячку | на/у зіллячках |
Кличний | зіллячко | зіллячка |