каган
КАГАН, а, ч. У стародавніх тюрків - найвищий титул ватажка племені; із середини VI ст.- титул голови держави в тюркських народів, а також особа, що мала цей титул. Темний і загрозливий схід, страшні простори за Ітиль-рікою. Що ж, зараз вона [княгиня Ольга] пошле послів своїх до хозарського кагана, а там підростуть сини, нехай вони поквитаються з каганами (Скл., Святослав, 1959, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каган | кагани |
Родовий | кагана | каганів |
Давальний | каганові, кагану | каганам |
Знахідний | кагана | каганів |
Орудний | каганом | каганами |
Місцевий | на/у кагані, каганові | на/у каганах |
Кличний | кагане | кагани |