казання
КАЗАННЯ, я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь. Говорив раз піп казання із письма святого (Рудан., Співомовки.., 1957, 40); - Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239); * У порівн. Не розуміючи мадярської мови, я стояв мов на турецькім казанню (Фр., III, 1950, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | казання | казання |
Родовий | казання | казань |
Давальний | казанню | казанням |
Знахідний | казання | казання |
Орудний | казанням | казаннями |
Місцевий | на/у казанні | на/у казаннях |
Кличний | казання | казання |