казатися
КАЗАТИСЯ, кажеться, недок., безос. 1. Те саме, що говоритися 1; мовитися. [Печариця:] От ти вже й розсердився! Чого, брате, іноді не кажеться? (Мирний, V, 1955, 154); Краєвиди входять до діалога, як паузи такої розмови, де не кажеться всіх слів (Ю. Янов., IV, 1959, 68).
2. Те саме, що оповідатися; розповідатися. Не так-то хутко діється, як швидко в казці кажеться (Укр.. казки, 1951, 197).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кажуся | кажемося |
2 особа | кажешся | кажетеся |
3 особа | кажеться | кажуться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | казатимуся | казатимемося |
2 особа | казатимешся | казатиметеся |
3 особа | казатиметься | казатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | казався | казалися |
Жіночий рід | казалася | |
Середній рід | казалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кажімося | |
2 особа | кажися | кажіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кажучись | |
Минулий час | казавшись |