кантата
КАНТАТА, и, ж. 1. Великий урочистий музичний твір, що його виконують солісти та хор у супроводі оркестру. Свіжими молодими голосами полилась Ли-сенкова кантата: «Б'ють пороги» (Н.-Лев., III, 1956, 306); Хор готував.. лисенківську кантату «Слава Україні» (Смолич, Мир.., 1958, 31); В обов'язкову програму [конкурсу вокалістів] входило дев'ять творів: арії з кантат або ораторій, романси та арії з класичних опер (Мист., З, 1959, 14).
2. Старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якої-небудь урочистої події; ода.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кантата | кантати |
Родовий | кантати | кантат |
Давальний | кантаті | кантатам |
Знахідний | кантату | кантати |
Орудний | кантатою | кантатами |
Місцевий | на/у кантаті | на/у кантатах |
Кличний | кантато | кантати |