кахи
КАХИ, КАХИ-КАХИ, виг. 1. Звук під час кашлю. - Ох! здорові! - сказала Оришка.- Уже мені оцей кашель клятий допік... кахи! кахи! ох! (Мирний, І, 1954, 237).
2. розм. Уживається як присудок за знач. кахикати, кахикнути. [Недобитий (підспівує) :] Ой ти старий, я молода, Тим між нами незлагода, Ой ти старий: кахи-кахи... Я молода: хи-хи, хи-хи!.. (Кроп., V, 1959, 31); Вчила нас доброї душі старенька вчителька, .. що весь час закутувалася в теплу хустку і все кахи! кахи! Усе кахикала... (Вишня, II, 1956, 285).