кволий
КВОЛИЙ, а, е. 1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Щог., Поезії, 1958, 176); А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Ю. Янов., І, 1954, 79); Часом і їжак пробує нападати на зовсім малих, ще кволих зайченят (Коп., Як вони.., 1961, 29); // Який утратив силу через хворобу, втому тощо; слабий, безсилий, немічний. Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива - я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту (Мирний, IV, 1955, 334); Він [командир] лежав на рушницях і кволою вже рукою направляв полк униз, на переправу (Панч, В дорозі, 1959, 94); // Неміцний, слабкий (про здоров'я). Він був, безсумнівно, кволого здоров'я (Смолич, Світанок.., 1953, 454); // Який погано росте; негустий, невисокий, прив'ялий (про рослини). Квола травичка зеленіла вздовж парканів на вулицях (Тулуб, В степу.., 1964, 484); // Неміцний, нестійкий (про будівлі, їх частини). Всі зрозуміли, що кволі стіни довго не витримають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 484).
@ На розум кволий - розумово недорозвинений; недоумкуватий. Царський [син] серцем був, як звір.., Незугарний, низькочолий І на розум вельми кволий (Перв., Райдуга.., 1960, 89).
2. перен. Позбавлений душевної стійкості, твердості, сили волі.- Отож, єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми... (Коцюб., І, 1955, 171); // Небадьорий, млявий. Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі? (Л. Укр., І, 1951, 316).
3. перен. Незначний, слабкий ступенем вияву; ледь відчутний, ледь помітний. Кволий вітер ледве ворушив важкі оксамитові прапори (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 307); Квола посмішка блукала по його обличчю (Голов., Тополя.., 1965, 226); [Ніна (лічить пульс) :] Кволий пульс. Доведеться масаж серця зробити (Коч., II, 1956, 274); // Слабий, ледве чутний.- Доміне офіцер,- раптом почув Черниш біля себе кволий проникливий голос (Гончар, III, 1959, 166); // Нежвавий, повільний. Розмова в кабінеті стала зовсім кволою (Шовк., Інженери, 1956, 202); // Неяскравий, тьмяний. Кволе світло запорошеної електричної лампки освітлювало середину складу (Ю. Янов., IV, 1959, 122).
4. перен. Невправний, невмілий. Вона має великий виробничий стаж і показала себе такою кволою перед молодим недосвідченим педагогом (Гур., Новели, 1951, 204).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кволий | квола | кволе | кволі |
Родовий | кволого | кволої | кволого | кволих |
Давальний | кволому | кволій | кволому | кволим |
Знахідний | кволий, кволого | кволу | кволе | кволі, кволих |
Орудний | кволим | кволою | кволим | кволими |
Місцевий | на/у кволому, кволім | на/у кволій | на/у кволому, кволім | на/у кволих |
кволіти
КВОЛІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати кволим (у 1-3 знач.), слабим. Добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 391); * Образно. Дзвони й мелодії великого посту виснажуються, кволіють і ледве рухають крильцями звуків (Ю. Янов., І, 1958, 187).
2. розм. Те саме, що нездужати; хворіти, слабувати. Солоха довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Мирний, І, 1954, 53); Буде спати - не плакати, буде рости - не боліти, на серденько не кволіти (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кволію | кволіємо |
2 особа | кволієш | кволієте |
3 особа | кволіє | кволіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кволітиму | кволітимемо |
2 особа | кволітимеш | кволітимете |
3 особа | кволітиме | кволітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кволів | кволіли |
Жіночий рід | кволіла | |
Середній рід | кволіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кволіймо | |
2 особа | кволій | кволійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кволіючи | |
Минулий час | кволівши |