кесар
КЕСАР, я, ч. 1. Титул імператорів давнього Риму, а також особа, що мала цей титул. А в Римі свято. Велике свято! .. І з собором Іде сам кесар. Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Шевч., II, 1953, 271); [Єпископ:] Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу (Л. Укр., II, 1951, 233); Існує прадавнє, як світ, прислів'я: богові - богове, а кесареві - кесареве (Літ. Укр., 22.VIII 1967, 2).
2. заст. Володар, монарх. Ти [слава] хоча й пишалась І з п'яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою, .. Та мені про те байдуже (Шевч., II, 1953, 286); [Гаральд:] Але як справді ангели в Софії Чи в кесаря співають в терему, Тоді, клянусь, хоч одного зловлю І з вісткою до тебе надішлю! (Коч., П'єси, 1951, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кесар | кесарі |
Родовий | кесаря | кесарів |
Давальний | кесареві, кесарю | кесарям |
Знахідний | кесаря | кесарів |
Орудний | кесарем | кесарями |
Місцевий | на/у кесарі, кесареві | на/у кесарях |
Кличний | кесарю | кесарі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Кесар | Кесарі |
Родовий | Кесаря | Кесарів |
Давальний | Кесареві, Кесарю | Кесарям |
Знахідний | Кесаря | Кесарів |
Орудний | Кесарем | Кесарями |
Місцевий | на/у Кесарі, Кесареві | на/у Кесарях |
Кличний | Кесарю | Кесарі |